Хвиля океану

Плюска океан у мушлю.
То не мушля – чобіт твій.
Переплисти долю мусиш,
Подолавши вир подій.

Якщо не літати –
Атрофуються крила.
Якщо не кохати –
Скам’янієш колись назавжди.
Нікому добра не бажати –
Перетворишся згодом на брилу
Зневаги, іронії та прокльонів страшних.

Не звик коли думати –
Ти їси і все мало,
Бо ж думкою рухати
Можна гори далекі й близькі.
Немає у тебе чуттів –
То і розуму якось не стало:
Голова в тарілках отупіла слизьких.

Хай підкине тебе хвиля плину –
Океану буття.
Та ніхто не підніме на кпини
Голос твого чуття,
Голос твого чуття!

Ти брешеш собі –
Тож обманюєш інших:
Нема у багні
Мудрагельськім стежок не кривих.
Якщо ти насправді людина,
А не первісна мавпа колишня,
Ти – Бог, океан у тобі не затих.