Після справжнього дощу благодаті завжди з’являється райдуга… Це міст, вихід на інший рівень життя – без війн, насильства, гноблення й темряви невігластва. Це – Райдуга мрій.
Райдуга стояла
Однокрилою,
Мрії всіх плекала,
Квітла зливою.
І мазком єдиним
Пролягла в буття,
Смерті всі спинила
В лінії життя.
Навкруги затемнень,
Сонця навздогін
Синьо-жовту зелень
Ткала поміж линв.
З током, колючками
Й простирадлами,
З ґратами, пташками
Й зорепадами.
Подиву петарда!
Небосхилами
Запалали фарби
Смолоскипами.
Мандрівник не порожній ступив на райдужний міст – він відродив у собі цілий світ, новий світ – миру й щастя, щоб подарувати його коханій, бо ж вона там…