Після війни залишається пустка,
Ядерний сніг замітає сліди.
Вдома – руїна та чорная хустка.
Скінчено мандри. Та ти – хіба ж ти?
Звідки ця темрява? В серці, не зовні?
Не між людьми ця війна, не в кіно,
А у тобі – із клонованим зомбі
Бійка трива. Відійди, сатано!
Сіється сніг просто на тебе.
Манна чи гріх?
Це твоє небо.
Пил від зірок, зневіри вата…
Де той куток?
Від власних думок…
НЕ ЗАХОВАТИСЬ!
Небо від сліз, попелу листя
Янголи скрізь чистять і чистять.
Смуток жени, годі страждати.
Небо – це дим, радість над ним
Крилата.
Не полетиш, доки тремтиш,
Плачеш.
Серце відкрий – райдугу мрій
Побачиш.
Не полетиш, доки кричиш,
Тиснеш…
Хвиля добра вільна й жива –
Як пісня!
Ось і поріг. Далі – майбутнє.
Сіється сніг зернами буднів.
Що вибрав ти?
Ти зміркувала?
ОСЬ ВАМ СЛІДИ,
ЇХ НЕ ОБІЙТИ…
Стривай-но!
Кожному з нас даний, як диво,
Творчості дар – бути щасливим,
Сірі думки, ниці бажання
Перерости і зацвісти
Світанням!